Питання правової охорони дизайнів в різних сферах креативних індустрій вже не перший рік викликає інтерес як з боку юристів, так і зі сторони самих підприємців, які реалізують свою творчість в художньо-конструкторській діяльності.
Звичайно, дизайнер завжди прагне до максимальної охорони свого творіння і доволі часто на практиці виникають питання: як ще я можу забезпечити охорону свого дизайну? чи можу я скористатись декількома видами охорони?
Бажання дизайнера в отриманні найбільш ефективної охорони результатів його творчої діяльності є зрозумілим. Саме тому, ми залюбки починаємо розбір цих недважливих питань з аналізу законодавства ЄС.
Так, відповідь на питання щодо можливості охорони одного дизайну декількома видами охорони одночасно міститься в ст. 96 Регламенту ЄС про промислові зразки Спільноти. Саме в цій статті йдеться про можливість комбінації прав на зареєстрований промисловий зразок з правами на незареєстрований промисловий зразок, товарними знаками та іншими відмітними знаками, патентами і авторським правом, громадянською відповідальністю або недобросовісною конкуренцією.
Найбільш поширеним поєднанням прав, при цьому, є застосування охорони прав на промисловий зразок та авторських прав.
Саме приклад справ щодо кумуляції авторського права з правами на промисловий зразок, маємо змогу спостерігати в справі Flos, яка була вирішена Європейським судом справедливості.
За обставинами справи спір виник через те, що Flos SpA звинуватила Semeraro в тому, що остання імпортувала з Китаю і продавала в Італії лампу під назвою “Fluida”, яка, за усіма характеристиками імітувала всі стилістичні та естетичні особливості дизайну лампи “Arco” компанії Flos SpA. Не зважаючи на те, що світильник Arco, який було створено ще у 1962 році, вже входив у суспільне надбання, власник дизайну наполягав на тому, що його промисловий зразок підлягає захисту авторським правом.
Маючи сумніви щодо трактування принципу кумулятивної охорони, італійській суд звернувся до Європейського суду справедливості для роз’яснення питань з цього приводу.
Вивчивши матеріали справи та проаналізувавши положення законодавства ЄС, Суд виніс рішення, відповідно до якого національний закон країн-держав ЄС не може відмовитися від надання охорони авторських прав на промисловий зразок, який відповідає критеріям надання охорони авторським правом, навіть якщо він вже увійшов в суспільне надбання.
Отже, дизайнер може використовувати як охорону промисловим зразком, так і авторським правом, якщо його творіння відповідає умовам надання охорони за двома видами прав.
Зверніть увагу, що таким критерієм в авторського праві є оригінальність твору. Визначення оригінальності, в свою чергу було надано Європейським судом справедливості у рішенні по справі Infopaq, в якому Суд підкреслив, що “авторське право може застосовуватися лише до твору, який є оригінальним у тому сенсі, що він є власним інтелектуальним творінням автора”.
Саме через таку неоднорідність із застосування критеріїв авторського права до творів художньо-конструкторської діяльності, у 2017 році Верховний Суд Португалії звернувся до Європейського суду справедливості із питанням можливості охорони авторських прав на дизайни, що відповідають іншим вимогам, ніж оригінальність, наприклад, високий рівень художньої майстерності (справа Cofemel, C-683/17 – обставини справи: компанія G-Star стверджує, що Cofemel скопіювала дизайн їх відомих джинсів “Eldwood”).
Поставивши крапку в визначенні критеріїв отримання авторських прав Європейський суд справедливості у своєму рішенні наголосив на тому, що єдиними вимогами, які висуваються до творів авторського права є оригінальність та матеріальна форма вираження. Суд також додав, що вимога національного законодавства окремих країн щодо художнього або естетичного характеру дизайнів суперечить положенням законодавства ЄС та має бути залишена у минулому.
Враховуючи досвід ЄС в поєднанні охорони авторських прав та прав на промисловий зразок, “Угода про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони” (далі – Угода з ЄС) також у ст. 218 закріплює принцип кумулятивної охорони.