ДОГОВІРНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ ОБ'ЄКТІВ ПРАВА
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ У КІНЕМАТОГРАФІЇ

Точно визначити коло осіб, задіяних у процесі зйомки кінострічки та вклад кожного з них у створення певного фільму, завдання не з легких. Колективне мистецтво у сфері кіноіндустрії дозволяє отримати багатогранний та різноплановий твір, який може вражати грою акторів, музичним супроводом, комп’ютерною графікою тощо, проте не дає змогу остаточно визначити єдиного автора такого твору.

Причина цього явища криється в двоїстій природі аудіовізуального твору: він одночасно є і сукупністю окремих творів, і самостійним об'єктом авторських прав, який не є тотожним сумі складових його елементів.

Кожна особа, задіяна у виробництві творів кіноіндустрії, відіграє свою певну роль у створенні остаточної версії продукту. При цьому, творчу працю одного з учасників процесу неможливо оцінити або порівняти із творчим внеском інших. Погодьтесь, неможливо визначити процентне співвідношення значення, яке відіграють сценарій чи професійна гра акторів, або музичний супровід стрічки для її остаточного успіху в прокаті.

Як приклад, фільм «Великий Гетсбі» чітко асоціюється із талановитою грою Леонардо Ді Капріо, проте без захоплюючої пісні Лани Дель Рей «Young and Beautiful» сприйняття фільму та деяких його окремих епізодів могло би бути зовсім іншим.

Автор: Warner Bros. Отже, як ми бачимо, створення фільмів не обмежується лише творчою та креативною працею авторів та режисерів та інших учасників процесу виробництва та супроводжується договірними зобов’язаннями з іншими учасниками сфери кіноіндустрії, завдяки чому й забезпечується її належне функціонування.

Саме через те, що автором кінематографічного твору є не одна особа, а ціла креативна група, пропонуємо розглянути перелік осіб, кожен з яких може бути власником авторських прав на результат своєї творчої праці. Серед них:

  • - продюсер
  • - режисер-постановник;
  • - автор сценарію і (або) текстів, діалогів;
  • - автор спеціально створеного для аудіовізуального твору музичного твору з текстом або без нього;
  • - художник-постановник;
  • - оператор-постановник;
  • - актори;
  • - співаки;
  • - декоратори;
  • - костюмери;
  • - розробники комп’ютерної графіки тощо.

Зверніть увагу, що одна і та сама фізична особа може поєднувати дві або більше із наведених у цій частині функцій.

Враховуючи значну кількість об’єктів авторського та суміжних прав, що використовуються при створені творів кінематографу та особливості пост-продукції фільмів, тобто опрацювання виготовленого відео-, аудіоматеріалу з частою зміною знятого матеріалу, особливо важливою є процедура передачі права на об’єкти авторського права та надання дозволів на їх використання у кінофільмі.

Так, автор і будь-який інший правовласник має змогу розпоряджатися особистими правами на результат своєї творчої діяльності шляхом укладення договорів, передбачених статтею 1107 Цивільного кодексу України:

1) ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

2) ліцензійний договір;

3) договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності;

4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;

5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Для того, щоб забезпечити ефективне та, насамперед, правомірне розповсюдження фільму, відповідна передача прав від усіх учасників процесу створення фільму має бути забезпечена до передачі матеріалу дистриб’юторам.

Виробник повинен бути в змозі довести, що він має право на використання кожного об’єкту інтелектуальної власності на кожному з етапів створення кінопродукту.

Неналежне оформлення прав на використання об’єктів права інтелектуальної власності (авторських прав, суміжних прав, торговельних марок), включених до кінематографічного твору, може призвести до неможливості його подальшого розповсюдження та, зокрема, показу в кінотеатрах.

Тому договори на використання об’єктів права інтелектуальної власності укладаються самими організаціями, що здійснюють виробництво фільмів, та (або) продюсерами окремо з кожним суб’єктом (акторами, режисерами, костюмерами тощо) лише щодо окремо створеного ним твору авторського чи суміжних прав.

Зазвичай, такі положення закріплюються в договорах про створення аудіовізуального твору, де зазначають конкретні обов’язки суб’єктів щодо створення майбутнього твору. Такі угоди є комбінацією трудового договору (в частині приписів щодо створення твору) із авторським договором (в розрізі надання дозволу на використання творчих результатів у фільмі).

В свою чергу, ліцензійні угоди укладаються з метою надання дозволу на використання певного звукового супроводу, фотографічних творів, творів образотворчого мистецтва, які представлено в фільмі.

Також, існує певний вид договору щодо розробки сценарію до фільмів, який отримав назву “опціонна угода”. Це договір за яким виробник набуває ексклюзивне право першочерговості на придбання сценарію від автора або іншого власника прав в майбутньому, у разі закінчення певного строку чи настання визначеного терміну (наприклад, погодження фінансування майбутнього фільму, адже якщо бюджету фільму немає, то і сценарій не потрібен).

Отже, існують різні правові конструкції для передачі прав на об’єкти інтелектуальної власності, які використовуються в кіно. Головне про що потрібно пам’ятати це те, що чим детальніше прописані усі умови, тим менший ризик виникнення непорозумінь в майбутньому.

Так, при укладанні всіх вище перелічених договорів необхідно чітко визначити:

  • - предмет договору (тобто всі елементи, які обумовлюють виконання договору);
  • - майнові права щодо створеного твору (визначити перелік прав, який належить кожній стороні договору щодо твору або виконання окремо або прописати, що всі права передаються організації, що здійснює виробництво фільму, та (або) продюсеру);
  • - розмір, строк та порядок виплати винагороди за створення твору або виконання;
  • - обов’язки сторін;
  • - строк та територію дії договору;
  • - відповідальність сторін;
  • - інші умови, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди.

Дистриб'ютори повинні мати гарантії, що права на розповсюдження кінофільмів, які вони ліцензують, є вільними від будь-яких потенційних претензій та судових позовів. Саме тому основні документи, які дистриб'ютори потребують під час розповсюдження фільмів мають бути консолідовані в певному ланцюгу договорів на підтвердження переходу прав на всі складові елементи фільму від авторів або інших правовласників до виробника.

У разі, якщо усі формальності дотримані, кінцевий правовласник кінематографічного твору (організація, що здійснює виробництво фільму, та (або) продюсер) укладає договір щодо використання фільму із конкретним користувачем такого об’єкту авторського права (зазвичай кінотеатри).

Основними видами таких договорів є договори про публічну демонстрацію, публічне сповіщення та розповсюдження аудіовізуальних творів. Обов’язкові умови зазначених договорів, в свою чергу, не відрізняються від наведених вище.

Особливості виникнення та реалізації прав інтелектуальної власності на фільми, вироблені за державної підтримки, встановлені Законом України «Про державну підтримку кінематографії в Україні» від 23 березня 2017 року N 1977-VIII.

Отже, як ми бачимо, створення фільмів не обмежується лише творчою та креативною працею авторів та режисерів та інших учасників процесу виробництва та супроводжується договірними зобов’язаннями з іншими учасниками сфери кіноіндустрії, завдяки чому й забезпечується її належне функціонування.