Сьогодні будь-яка компанія, яка розроблює, створює та просуває продукти на ринку звичайно розуміє зростаючу потребу в оптимізації своєї маркетингової діяльності. Вибір та використання маркетингових стратегій дозволяє компаніям підтримувати довготривалі стосунки зі своїми споживачами, що сприятливо позначається на розвитку бізнесу в цілому.
Проте, кожна компанія, яка спирається на розвиток нових технологій або створення креативних брендів, першочергово повинна керуватись політикою в галузі інтелектуальної власності, прийнятою на підприємстві. Наявність такої політики є невід'ємною частиною комерційного успіху, адже чим більш розвинутою є сучасна політика, тим більше компанія може отримати зі своїх інтелектуальних активів.
Компанії, які не інтегрують результати своєї інтелектуальної діяльності в загальну бізнес-стратегію значно “програють” тим гравцям ринку, які усвідомлюють важливість забезпечення прав інтелектуальної власності у своїй діяльності. Знання портфоліо фірми є частиною знання про те, скільки така компанія коштує. Саме тому, важливо чітко окреслити у політиці компанії хто саме відповідає за права інтелектуальної власності на підприємстві, яка політика ліцензування об’єктів та як компанія використовує права інтелектуальної власності у власній діяльності. Нажаль, велика кількість компаній все ще не визнають цієї потреби.[1]
Отримання більшої кількості зареєстрованих патентів, торговельних марок та дизайнів не здається таким складним процесом, поки у компанії існує достатньо коштів для подання заявки. Проте, не дотримуючись правильної корпоративної політики в галузі інтелектуальної власності, з часом стає важко контролювати наявні об’єкти інтелектуальної власності та права на них, так само як і максимізувати їхню цінність, а отже, і ціну своєї компанії.
Доцільним постає розгляд практики окремих країн щодо заохочення, розвитку та використання компаніями політики в сфері інтелектуальної власності та впровадження інновацій у дану сферу.
І пропонуємо почати з досвіду компаній Китайської Народної Республіки (КНР). Наразі, багато підприємств КНР, що ведуть бізнес у інших країнах, є відносно новими для міжнародного ринку або взагалі невідомими за межами своєї країни. Проте існують виключення. Такою стала компанія, що є четвертим за величиною постачальником телекомунікаційного обладнання у всьому світі - ZTE. Дана компанія займає велику нішу на міжнародному ринку, займаючи домінуючі позиції на ринках Китаю та США.
Для успішного ведення свого бізнесу ZTE одразу зрозуміли необхідність використання складної системи управління портфоліо об’єктами інтелектуальної власності. Так, перед виходом на нові ринки ZTE завжди масштабно перевіряє важливі для них фактори. Це включає попередню оцінку конкурентів на кожному ринку та їх патентне портфоліо. Також спеціалісти компанії досліджують канали збуту своїх конкурентів та з’ясовують ймовірність виникнення проблем, пов’язаних з використанням прав інтелектуальної власності на потенційному ринку.
Компанія ZTE також зацікавлена в придбанні компаній та їх об’єктів інтелектуальної власності і завжди шукає якісні активи, особливо в США та Європі. [2]
Проте, якщо розглядати не поодинокий приклад компаній, а саме вдалу державну систему заохочення бізнес сектору у розробку інновацій, то на беззаперечну увагу заслуговує досвід Ізраїлю.
Ізраїльський технологічний ренесанс за останні 10 років обумовлений багатьма чинниками. Наприклад, щедрі фінансові стимуляції від уряду та приватних університетів, посилена взаємодія із Заходом зіграли свою роль у залученні іноземних інвесторів. Проте, важливу роль також відіграє властиве Ізраїлю багатство інтелектуальних ресурсів: його потужна наукова база та значна кількість висококваліфікованих інженерів та вчених.
Ізраїль є одним з найбільших центрів винахідників і кваліфікованої робочої сили у світі. Важливо зазначити, що в Ізраїлі завжди була потужна промислова база, орієнтована на оборону, хімічне виробництво та сільське господарство. Але за останні десять років високотехнологічні компанії також зайняли своє місце серед перелічених галузей, яке жодним чином не є останнім.
Hazera, Interpharm, Orgenics та Pharmos є одними із заснованих біотехнологічних компаній в Ізраїлі. Разом з високотехнологічним бумом та зосередженням на інтелектуальній власності, було помічено, що компанії та приватні гравці значно збільшили використання інтелектуальної власності на власних підприємствах. Деякі фірми за останні роки подвоїли кількість патентних повірених. І це при тому, що знайти високо кваліфікаційних патентних повірених наразі досить важко, адже зазвичай фірми шукають спеціалістів із освітою у галузі науки або техніки.[3]
Аналізуючи досвід окремих держав неможливо не звернутись до практики Сінгапуру, адже саме ця країна за останні 10 років зробила значний стрибок у сфері інновацій та підтримки інтелектуальної діяльності своїх підприємств. Так, наприклад, Офіс інтелектуальної власності Сінгапуру (Офіс) оголосив 26 квітня 2017 р. про запуск нового мільярдного фонду, спрямованого на допомогу перспективним компаніям у зростанні та їх розвитку задля виходу на світовий ринок.
Інноваційний фонд Makara Innovation Fund, створений за допомогою партнерства між Офісом та однією з приватних компаній у Філіппінах є орієнтованим на високо розвинуті компанії, які ефективно використовують права інтелектуальної власністі у своїй моделі бізнес-діяльності. Це перший інвестиційний фонд південно-східного азіатського приватного капіталу, який підтримує міжнародні інноваційні компанії та користується великим обсягом транскордонної регіональної експансії.
У доповіді Комітету уряду Сінгапуру про майбутнє економіки визначено інтелектуальну власність як ключовий чинник економічного зростання. У 2013 році уряд прийняв 10-річний генеральний план “IP-Master Plan”, запропонований Офісом та Міністерством юстиції з метою підтримки та зміцнення інноваційної екосистеми Сінгапуру і створенням можливості для розвитку та розширення вітчизняних підприємств. Наразі, “сінгапурський” режим інтелектуальної власності постійно оцінюється як один з найкращих у світі.[4]
Викладене свідчить про високий рівень розвитку управління інтелектуальною власностю на підприємствах різних країн світу. На сьогодні, всі великі компанії вже розробили та прийняли політику інтелектуальної власності та запровадили окремі юридичні підрозділи з командою юристів у сфері інтелектуальної власності. Компанії все частіше визнають важливість залучення правління до рішень, пов’язаних з інтелектуальною власностю, або, принаймні, до процесів розробки політики у даній сфері.